Притиште,
сурми, свої ноти!
Мовчіть,
фанфари оркестрові!
Бо
я психолога роботу
Прославить
хочу в своїм слові!
Бо
він зорею провідною
Стає
душі в тяжкі хвилини,
Веде
між лихом і бідою,
Він
є ковтком води живої
У
одинокості пустелі —
Серця
самітні словом гоїть,
Вертає
мир та лад в оселі.
Він
у страхів тяжкій буречі —
Завжди
відважний поводир,
І
всім — дорослим і малечі
Дарує
мрії, щастя й мир!
Він
всюди йде — у вузи й школи,
В
лікарні, фабрики й заводи,
Щоб
не страждав ніхто й ніколи,
Щоб
жив для радості народу,
Щоб
праця творчість дарувала,
Щоб
пісня й хліб були єдині,
Щоб
зло почезло і пропало –
І
всіх вітали ранки сині.
Він
йде на лекції, уроки,
Веде
співбесіди, анкети —
Аналізує
ваші кроки,
Зрива
проблемам еполети...
Дилеми,
труднощі і кризи
Стають
мізерними в розмові –
І,
мов легенький подих бризу,
Зникають
в кожнім його слові.
Психолог
віру нам приносить,
Дає
майбутнього надії,
Життя
й людей любити просить,
Як
світлі небеса святії...
Отож,
притиште, сурми, співи!
Мовчіть,
литаври й тамбурини,
Бо
поміж нас є праця-диво,
Яка
нещасть ламає стіни!
Немає коментарів:
Дописати коментар